В Українському католицькому університеті під час випускники урочистостей, 9 липня, нагородили лауреатів премії «Викладач року-2022». Комітет з присудження відзнаки обрав трьох лауреатів: Марію Титаренко, Ірину Старовойт, Олександру Ніздрань-Федорович.
Цьогоріч, попри війну, наша спільнота втретє обирала лауреатів відзнаки «Викладач року» за поданнями студентів, випускників та колег. Вперше відзнаку запровадили у 2020 році. Нагорода стала доброю нагодою подякувати викладачам за їхню майстерну, натхненну, систематичну і багатопланову роботу зі студентами як в аудиторії, так поза нею. Цією відзнакою академічна спільнота та студентство УКУ наголошують на важливості належної оцінки якісного викладання в університеті та поширенні успішних викладацьких практик.
Звання «Викладач року» кандидатам присвоюють лише один раз. Саме ця умова створює здорову мотивацію до зростання та відкриває можливість для визнання викладацької майстерності усіх викладачів.
Олександр Аврамчук, очільник Комітету з присудження відзнаки, зазначає, що під час останнього етапу оцінювання викладачі поставали не просто як ті, котрі доносять інформацію, а й як ті, котрі формують у викладанні певний стосунковий досвід, який збагачує студентів і колег. «Цього для нас, окрім викладацької майстерності, яка є на першому місці, ми звертали увагу на публічність викладача, його роль в спільноті університету. Так само оцінювали елемент гнучкості, готовність включатися у виклики війни. Кожен викладач у свій спосіб робив вагомий внесок у перемогу. Досвід підтримки людей, донесення інформації, інтеграція у свої курси актуальних питань, які виникли під час війни, волонтерська діяльність – все це доповнювало загальну картину і було одним за тих аспектів, на які ми додатково звертали увагу», — додає Олександр Аврамчук.
З радістю знайомимо вас з лауреатами відзнаки «Викладач року-2022».
Марія Титаренко — кандидатка наук із соціальних комунікацій і доцентка Школи журналістики та комунікацій Факультету суспільних наук УКУ. Студенти відзначили викладачку за її компетентність висвітлювати найактуальніші аспекти дисциплін, що дає можливість розкривати творчий та практичний потенціал. Марія Титаренко є ініціаторкою та натхненницею проєкту «Post to Stop War», що 40 мовами подає світовій спільності актуальні та важливі повідомлення щодо війни в Україні, тим самим несучи місію «зробити діалоги про війну ефективними за межами наших кордонів. Без підміни понять та розмитих формулювань».
Марія Титаренко зізнається, що отримання нагороди «Викладач року» припало на її 18-річчя у професії: «Ця відзнака для мене символічна — цьогоріч мені, як лекторці, виповнюється 18 років (8 років викладала в ЛНУ ім. І. Франка і ще рівно 10 — в УКУ). Тобто це для мене така символічна ініціація з педагогічним повноліттям. Але, перш за все, це – велика відповідальність, бо така нагорода є знаком довіри від студентів, колег та академічної спільноти, до якої належу».
На запитання, яким має бути викладач в час війни, Марія Титаренко відповідає однозначно — воїном: «Викладач має бути воїном світла. Роль воїнства світла – боротись із темрявою і злом, боротись усіма можливими засобами. А зокрема спілкуванням, свідченням і служінням (правило трьох “С” в УКУ). А до двох уківських “М” (мученики і марґіналізовані) пропоную додати третю “М” — миротворці. Адже миротворчість буде наступним надважливим призначенням воїнів світла після Перемоги».
Олександра Ніздрань-Федорович — доцентка кафедри клінічної психології Факультету наук про здоров’я УКУ, кандидатка психологічних наук, психологиня вищої кваліфікаційної категорії. Консультантка у напрямку позитивної психотерапії. З перших днів війни викладачка не покидає м. Київ, працюючи там у штабі. Її особистий приклад у цей непростий час дуже надихає студентів УКУ. Крім того, Олександра Ніздрань-Федорович слугує прикладом кваліфікованості та звертає увагу на важливість толерантності в суспільстві. Пані Олександра вже багато років шанує цінності, отримані в організації «Пласт», а в колективі завжди займає активну лідерську позицію.
«В часі війни я відчувала відповідальність за те, що приділяла військовим справам більше часу, ніж студентам. Водночас коли я побачила номінацію і згодом отримала новину про присудження відзнаки, подумала, що, можливо, мені вдалося поєднати служіння, лідерство, доброчесність: бути доброю громадянкою і доброчесно виконувати свої посадові обов’язки як викладач», — зізнається Олександра Ніздрань-Федорович.
Місія викладача в час війни – бути добрим прикладом для своїх студентів, вважає Олександра Ніздрань-Федорович: «Викладач має бути життєстійким, пружним, вміти адаптовуватись до різних викликів. Війна в Україні триває понад 8 років. Зараз вона перейшла в активну фазу та поширилася на всю територію. Коли у 2017 році я почала викладати в УКУ, ми зі студентами постійно говорили про війну. Я почувалась відповідальною за те, щоби допомогти студентам у світоглядному ключі формувати громадянську позицію. І думаю, що місія викладача УКУ — свідчити студентам і громадськості про найбільші цінності: Бога й Україну».
Ірина Старовойт — кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри культурології Гуманітарного факультету. Студенти цінують пані Ірину за її уміння створювати на заняттях простір, де кожен почувається невимушено та може бути впевнений, що його думка буде почутою і цінною. У своїх відгуках вони наголошують, що для неї немає неправильних ідей і кожна ідея може навчити бачити невидиме та вийти за межі власних упереджень, хоч і зазначають, що це часом буває незручно та болісно. Також студенти відзначають пані Ірину за її щире зацікавлення студентськими проєктами, навіть якщо вони не є частиною освітньої програми. До теплих відгуків студентів також долучаються й колеги, які так само підтверджують її талант та натхненний приклад — будувати стосунки зі студентами в навчальному середовищі.
Ірина Старовойт каже, що знаючи, яка була сильна п’ятірка фіналістів, мала за велику честь опинитися в короткому списку відзнаки Викладач року-2022: «Цю нагороду, яка є невимовно цінною для мене, як знак солідарності, якості і peer to peer визнання, я приймаю з вдячністю, із зізнанням про власні недосконалості і присвячую немеркнучій пам’яті Ігоря Скочиляса — бо, якщо в спільноті УКУ раз на життя ми можемо стати викладачами року, то професор Скочиляс був і залишається для мене викладачем століття».
Пані Ірина зазначає, що свого часу доклалася до випрацювання концепції та процедур цієї відзнаки: «Для мене велике щастя знати, що світло доброго викладання не гасне, що воно помножується навіть в темряві, що ні війна, ні осоружні воєнні злочини і руйнування не зможуть повністю перекреслити зусилля нашої педагогіки надії й добра. Наші першокурсники за чотири місяці великої війни так швидко доросли до викликів часу, що подекуди вже доросліші за своїх наставників. У мене є це відчуття, що Артемій Димид та Олег Воробйов захищали конкретно мене і моїх студентів у ці страшні місяці. Наука війни за батьківщину і за вільне майбутнє гірка, та все ж воїни світла залишаються в нашій спільноті і в ній воскреснуть».
Спільнота Українського католицького університету вітає всіх лауреатів із отриманням звання «Викладач року». Бажаємо і надалі своїм прикладом та служінням надихати колег та студентів, долати виклики та сягати нових вершин!