Я не бачу у ваших очах втоми. Навпаки – активність зростає, – ректор УКУ

|
|
Я не бачу у ваших очах втоми. Навпаки – активність зростає, – ректор УКУ

Ректор УКУ отець Богдан Прах звернувся до спільноти. Про те як минув перший місяць війни для університету дивіться у відео. 

Слава Ісусу Христу! Дорога спільното Українського католицького університету! Минає перший місяць війни. Місяць нашого героїчного спротиву російським окупантам.

В умовах війни наша спільнота долучається до багатьох діл милосердя та активно допомагає тим, хто в потребі. Серце радіє, коли бачимо, що всі один одному підставляють плече. Ці малі справи є частиною нашого великого фронту у цій несправедливій війні, яку росія розпочала проти України 8 років тому.

Нині, коли наші воїни тримають найважливіший фронт, вибиваючи російського окупанта з української землі, кожен із нас має і свій особистий фронт. І ми його спільно міцно тримаємо… Але, поряд з нами було і залишається багато нужденних: люди з інвалідністю, важкохворі, старенькі, діти-сироти – ці люди жили поруч завжди…. і зараз, як ніколи, потребують нашої підтримки. Війна помножила наші біди, адже більше як 10 мільйонів українців покинули свій дім. Ці люди так само потребують належної опіки та допомоги.

Тому дякую вам, що активно допомагаєте і переселенцям, і нашим Збройним силам, і не забуває про тих людей, які є поряд і страждають. Це свідчить про те, що ми маємо велике серце та можемо широко дивитися на проблеми, які є в нашій спільноті та суспільстві.

Спостерігаючи за вами, дорогі працівники, викладачі, студенти, я подивляю вашій витривалості. Я не бачу у ваших очах втоми. Навпаки – активність зростає і посилюється, міцніє наша сила духу. Наші дії стали більш впорядкованими. Наш підхід до волонтерства, співпраці, взаємодопомоги став системним. Це створює атмосферу і розуміння того, що ми працюємо як єдиний механізм, де кожен має своє місце і  знає свої завдання.

У цих складних умовах ми черпаємо один від одного натхнення та сили. Це створює відчуття великої сім’ї. Наші злагоджені дії вкотре доводять – ми достойні перемоги, достойні бути членами великої європейської родини зі всіма гарантіями свобод і безпек, яких очікуємо від країн-партнерів.

Сьогодні у своїй силі, згуртованості і витривалості, ми як ніколи потребуємо молитви. Молитва допоможе нам втримати лад, спокій і передати його іншим. Тож маємо ще більше зарядити молитвою наші серця, щоби попри втому, ми могли усміхатися, розгледіти людину поряд, яка потребує підтримки. А також сповнювати очікування інших, які в цей кризовий час є дуже високими. А понад усе тримаймо своє серце відкритим, аби між тими викликами віднайти і побачити в кожній людині Бога – Ісуса Христа.

Єднаймося з цілим світом у молитві за Україну та її посвяченню Непорочному Серцю Марії.

Боже, благослови нашу Україну і всіх тих, хто нині стіною стоять за нашу незалежність.

Слава Ісусу Христу.

Слава Україні!