У рамках DemoWeek відбулася лекція Марії Титаренко — письменниці, кандидатки наук із соціальних комунікацій, засновниці магістерської програми з медіакомунікацій Українського католицького університету, викладачки курсів креативного та академічного письма, есеїстики та комунікації та авторки книги «Комунікація від нуля. Есеї для Мані». Під час лекції експертка розповіла про техніки та тренувальні вправи для написання есе, як вибудувати захопливий сюжет незабутньої думки та дізнались головне – чому без сторітелінгусторителінгу есеїстики не буває. Про це та інше читайте далі в матеріалі.
Перш ніж перейти до визначень, Марія Титаренко наголошує, що між “есеєм” та “есе” надає перевагу першому, однак різниці між ними немає. А тепер до самого поняття. Жанр есею з латинського означає “зважування”. Експертка порівнює це з райдужною пружинкою, як перетікає з одного краю в інший. Відтак і думка в есеїстиці є мінливою та пластичною. В есе важливий не результат, а сам процес, треба зауважувати, як автор пише та мислить.
Зародження есеїстики європейської традиції започаткував Мішель де Монтень. Але ще раніше виникла далекосхідна традиція есеїстики – дзуйхіцу – письмо за пензлем, що з‘явилося в Японії, та гувань – у Китаї. Від інших жанрів есей відмінний тим, що завершення неможливо передбачити і його важко переказувати, адже він побудований на думках. Згадавши вислів Вахтанга Кебуладзе, Марія Титаренко говорить, що в есеїстиці (нонфікшн), на відміну від оповідань (фікшн), часто фігурує “я”, інколи воно розчиняється у позиції “метаспостерігача”. Відтак експертка доповнює, есей перестає бути есеєм, якщо писати його від іншої особи. Тим самим есей відрізняється від публіцистики, де в останньому притаманно говорити від імені “ми”.
Поняття “есема” вигадав Михайло Епштейн, який писав, що це “мислеобраз”, який подібний до метафори. Просто кажучи, есема зображує головну думку есею. Есема ніколи не є абсолютно завершеною, адже кожну думку можна підхопити і додумувати далі. Автор має розкрити задану тему, провести свою ідею від початку і до логічного завершення. Перше правило – усі думки мають бути пов’язані між собою так, аби зміст першої перегукувався зі змістом наступної думки. А друге – всі думки мають бути підпорядковані головній думці. Але успіх кожного есея – унікальний почерк автора. Чим оригінальніша думка, тим впізнаваніший автор.
Відомим конкурсом з есеїстики є конкурс на здобуття Премії імені Юрія Шевельова, зачинателя модерної української есеїстики. Ця премія заснована 2013 року і присуджується раз на рік українському авторові за художню та наукову есеїстику. Крім того в грудні у Києві проводять мініфестиваль “Дні есеїстики”. Традиційно захід стартує 17 грудня, у день народження Юрія Шевельова. В рамках мініфестивалю відбувається церемонія нагородження лауреата Премії Шевельова, а також дискусії, лекції, зустрічі з українськими та іноземними авторами-есеїстами.
Детальніше у відеолекції Марії Титаренко
Автор: Наталя Стареправо, студентка ШЖК УКУ