Конференція Integral Human Development in the Digital Age, у якій брали участь науковці та студенти з різних країн закінчилася заключним круглим столом, на якому учасники намагалися шукати практичну відповідь на запитання у час пандемії «Що нам робити далі?».
Учасниками круглого столу стали: сестра Гелен Алфорд, віцеректорка Папського університету святого Томи Аквінського, професор Хосе Казанова з Джорджтаунського університету, професорка Ліз Паславськи та професор Клеменс Седмак з університету Нотр-Дам, керівниця аналітичного центру УКУ Оксана Кулаковська. Модерував заключний круглий стіл декан факультету Суспільних наук УКУ Володимир Турчиновський.
Підводячи підсумки, учасники дискусії торкнулися майже усіх питань, які обговорювалися протягом чотириденної конференції, тож їх важко коротко підсумувати. Ми пропонуємо кілька тез:
Хосе Казанова
Важливо, що у конференції взяли участь чотири різні університети, вони представляють різні контексти і перспективи, а що робити — залежить від конкретного локального контексту. Ми маємо дивитися на реальність, її оцінювати, діяти і творити мережі.
Зараз, у час пандемії, ми переживаємо багато речей як глобальна людська спільнота. Папа говорить про один човен у бурхливому морі, але мені здається, що це радше одне море, один шторм, але хтось його долає на броньованому танкері, а хтось на дірявому човні.
Володимир Турчиновський
Ми запитуємо: «Що нам робити далі?». Але хто ми? І де ми? Думаю, що ми можемо говорити про різні «ми»: все людство, наукова спільнота, католицькі університети, що брали участь у конференції. Також є різні середовища, які потребують глибших рефлексій – навколишнє середовище, суспільство, світ цифрових технологій.
Клеменс Седмак
Коли говоримо про солідарність, це не про технології чи стратегії, а, перш за все, про духовність. Багато проблем треба вирішувати не на технологічному рівні, а духовному. Багато експедиції на Еверест не вдавалися, зокрема через те, що учасники надто покладалися на технології.
Важливо частіше говорити й усвідомлювати не якість життя, а його глибину. Іноді глибина вимагає жертви — турбуватися про хвору дитину чи старших батьків. Іноді те, що має найбільше значення, важко порахувати.
Сестра Гелен Алфорд
Говоріть до центру, а починайте з маргінесів, говоріть до сильних, але починайте від слабких і вразливих. Про це часто говорить Папа Франциск – йти на маргінес і пахнути вівцями. В світі є багато сильних, але стільки маргінесів.
Коли говоримо про солідарність, то варто її розуміти у світлі вчення святого Папи Івана Павла ІІ – не один проти одного, а разом, – це солідарність, яка долає безодні і різниці, яка дозволяє нести тягарі одне одного.
Що ми будуємо – імунітет до вразливості чи спільноту (immunity or community). Для будування спільноти ми повинні прийняти вразливість. Пандемія це оголила, і нам треба скористатися «вікном можливостей», які вона відкрила, – бачити людське: не трансакції, а стосунки.
Оксана Кулаковська
Як балансувати конкуренцію і сталий розвиток? Зокрема через підтримку малих бізнесів, вони мають все менше можливостей реалізовувати свою свободу. Великі компанії стають монополістами і впливають на життя суспільств. Але як підтримувати малі бізнеси правильно?
Університети повинні працювати, щоб інкорпорувати етику в світ бізнесу і управління. Ми вже бачимо, що ті бізнеси, які ставлять прибуток понад долями людей, втрачають довіру.
Ліз Паславськи
Насамперед варто застановитися над тим, як саме ми визначаємо, що означає бути людиною? Наша проблема в тому, що ми надто опираємося на інтелект і забуваємо про емоції, про вразливість, яка нас усіх об’єднує.
Як я хочу прожити своє життя? — Маємо знайти зміст і мету життя. Це нова валюта світу. І роль університетів — допомагати людям шукати ціль життя.
Думки дискутантів про роль католицьких університетів
Ми часто говоримо про цінності, але не так часто про чесноти, а ці два поняття повинні йти разом. Цінності можуть змінюватися, чесноти — ніколи.
Необхідно будувати інституції, в центрі яких є людина і її гідність. Саме університети мали б стати моделлю для таких інституцій, але для цього варто чесно відповідати на запитання: Як нам розвиватися? Чи варто нам рости? Яка пророча місія університету?
Є багато тих, хто навчає як бути щасливим, але чому ми не навчаємо людей плекати надію, не втрачати її.
Університети мають бути відкритими і чесними з собою, вести прикладом і будувати довіру.
Важлива натхненна візія, що дає людям надію, але також ми маємо продумати маршрут до візії і надії та кращого світу.
Довідка
Integral Human Development in the Digital Age – вже третя щорічна конференція факультету Суспільних наук УКУ. Через пандемію конференція вперше пройшла в онлайні.
Цьогоріч співорганізаторами міжнародної конференції стали Український католицький університет, Джорджтаунський університет у Вашингтоні (Georgetown University), Університет Нотр-Дам, США (University of Notre Dame) та Папський університет святого Томи Аквінського у Римі (The Angelicum). Під час панельних дискусій протягом 4-х днів близько 40 видатних науковців з усього світу ділилися своїми знаннями та досвідом з широкою аудиторією: науковцями, активістами, підприємцями, журналістами, студентами тощо. У фокусі конференції – формування етичних принципів та моделей суспільного розвитку в світлі нових викликів сучасної епохи.
Більше на сайті https://ihd.ucu.edu.ua/ihdda2021