Про ідеалізацію всього російського як щит від власної ж неспроможності, столітню трансформацію ідеї “руского міра” та концепцію братських народів як роками напрацьований спосіб уніфікації розмірковує студент 1 курсу магістерської програми з медіакомунікацій Віктор Гнатів.
Багатьох вражає й дивує вперта віра наших північних сусідів у різноманітну пропаґанду та відверту дурню. Хтось із цього дивується, когось це бісить, а дехто просто не розуміє, чому так? Як люди можуть бути настільки зомбовані чи незнаючі, аби відверто вірити в будь-що, що скаже режим.
Справа в тому, що процеси, які ми спостерігаємо зараз у росії — це не справа останніх десяти років, а цілих століть. Століттями в росії формувався наратив власної унікальності та особливості. Пропаґандистська машина, яка почала свою дію набагато раніше, дає чергові плоди зараз. Тому для початку варто зрозуміти як закладалися наріжні камені того, що ми спостерігаємо зараз. Саме з цим ми й розберемось.
Концепт Третього Риму
Уявіть собі ви керуєте державою, яка відстає від Європи. Вона відстає навіть від найближчих сусідів, військові експансії неуспішні, а ще не так давно на її території осіли монголи. Що ж залишається робити як не придумувати власну велич?
Так було з Московією. Спершу ідеологічно-політичний концепт формувався на ідеї «Москва — другий Київ», проте він не зазнав успіху та великого впливу. Тому Московія спробувала дещо інше.
У 1453 Константинополь, Другий Рим впав під натиском турків. Тоді ближче до початку XIV ст. формується концепт Третього Риму. Ідеологом став чернець Філофей Псковський.
Головна ідея концепту, що Московія — наступник Римської імперії. Перший Рим впав, другий — Константинополь теж був захоплений, а отже, його наступником має бути Москва як майбутня імперія, осердя православ’я і влади. Далі із формуванням імперії завершиться розвиток людства, а згодом прийде кінець зі Страшним Судом. Від чого й тягнеться оце штучне месіанство московитів.
Цей концепт мав колосальний вплив. Московити переписували книги й називали себе наступниками Римської та Візантійський імперій. Навіть утворення Московського патріархату базувалося на візії Третього Риму.
Слов’янофільство й особливий шлях
Новий концепт, який заполонив голови росіян виник у середині ХІХ ст. Він протиставлявся так званим «західникам», що прагнули суспільних змін у Російській імперії та реформ відповідних західному світу як-от демократії, утворення інституцій, свободи преси й тому подібного.
Ідея слов’янофільства базувалася на ідеалізації всього російського, минулого, особливо старої Московії, а також засудження західного та нового. Цікаво, що слов’янофіли настільки не любили все західне, що навіть засуджували покійного царя Петра І, який приніс західні звичаї до двору й нібито відкинув московське начало.
Особливий шлях імперії ґрунтувався на спробі створити «самобутність», відмінність від Заходу чи Сходу, а також сильній ідентифікації із православ’ям. По суті концепт Третього риму став передумовою до створення ідеї «вибраності» і всього іншого, чим росіяни тішуть себе й до сьогодні.
Важливим є те, що на українців слов’янофільство немало значного впливу й суттєвої ролі в українській інтелектуальній думці цей концепт не зіграв.
Братство народів і загальноросійство
У ХVIII столітті російський націоналізм ґрунтувався на ідеї того, що й українці, і білоруси — це відгалуження від єдиного великоросійського народу. Згодом цей концепт продовжили в іншій формі комуністи, проте про це згодом.
Загальноросійська ідея мала колосальний вплив. Серед українців були прихильники цієї ідеї, яких називали москвофілами. Проте, панівна частина інтелектуалів була проти таких поглядів. Що цікаво, москвофілів часто можна була зустріти серед духовенства. Противником москвофілів був Іван Франко. Йому доводилося навіть захищатися від нападників на Русько-Українську радикальну партію, доводячи що в її основі є український націоналізм.
Цікавим є те, що не так давно російська пропаґанда взяла на озброєння слово бандерівець — тоді вона користувалася дечим схожим. Кожен, хто обставав за Україну, українство та окремішність українців як народу — таврувався мазепинцем. Годі й говорити про те, що таке ймення в російському дискурсі ототожнювалося зі зрадою.
Я думаю, що ви знайомі із висловом Тюрма народів, яким охрещували СРСР? Раніше таким висловом називали й Російську імперію. Отож, радянська машина взяла ідею загальноросійства і змінила її під свій формат. Комунізм мав би передбачати інтернаціоналізм, проте радянській пропаґанді зручніше було взяти концепт «Братства народів».
Що він означав? Через революції тюрма народів — Російська імперія — була знищена, а отже, тепер постає Братство народів, Братні республіки і все інше. Цей концепт був дуже потрібний СРСР для втримання земель і народів. Уже після смерті Леніна він подавався як Сталінська дружба народів.
Цікавим є те, що вже згодом у 1970-тих Брежнєв заявляв, що із національним питанням усе вирішено й тепер існує одна радянська нація. А в Конституції СРСР була зміна із заявою, що дружба націй і народностей у СРСР зміцнилась.
А що ж із Рускім міром?
Усі ці речі, не лише сформували й заклали основу сучасного концепту нової імперії зла — «Руського міра». Вони й досі важливі, ними користуються, їх насаджують та артикулюють. Згадайте скільки разів ви чули про братські народи? А можливо, про Москву як Третій Рим? Росіяни й досі вірять у вибраний, особливий шлях свого народу.
Російська пропаґанда напрацювала багато речей, які привели її до сьогоднішнього стану. У наступній частині ми розберемось, що таке «Рускій мір» і з якого часу про нього було заявлено, якими пропаґандистськими концептами часів ІІІ Райху користується сучасна росія й дізнаємось як відбулося захоплення медіасфери в північного ворога.